17:38
Героїчні сторінки селища Коцюбинське

Героїчні сторінки селища Коцюбинське

Селище у Великій Вітчизняній війні

(1941-1945)

     Перша лінія оборони Києва проходила по річці Ірпінь. На протязі 55 км по фронту були вириті протитанкові рови, побудовані огородження з колючого дроту, заміновані проходи.

     На будівництві оборонних споруджень одночасно працювало понад 500 тисяч чоловік. Через станцію Біличі та селище Коцюбинське проходила друга лінія оборони Києва.

     Мужньо захищали Київ народні ополченці і партизани. 21 вересня 1941 року після багатоденних запеклих боїв радянські війська залишили Київ.

   У героїчній обороні Києва брали участь  Антонова Марія Адамівна, Варенгаупт Леон Соломонович, Вайштейн Абрам Іоганович, Гетьманенко Олександр Арсенійович, Дейнека Олексій Васильович, Євтушенко Олександр Мінович, Кащук Іван Савович, Колесник Дмитро Андрійович, Кулешова Серафима Василівна, Ліцкевич Федір Сидорович, Лопатко Володимир Олександрович, Заглинський Олександр Данилович, Мудрак Іван Савович, Олійниченко Григорій Гаврилович, Пивоваров Генадій Михайлович, Пружанський Лейб Володимирович, Саєнко Федір Іванович, Соколов Володимир Спиридонович, Шарманов Іван Миколайович.

     18 вересня 1941 року гітлерівські війська окупували смт.Коцюбинське. Захопивши українські землі, гітлерівці встановлювали жорстокий окупаційний режим, так званий «новий порядок». На каторжні роботи в Німеччину фашисти вигнали багато жителів нашого селища.

    Після захоплення селища німецьке командування не залишило тут постійного гарнізону. Старостою селища було призначено одного з німецьких поселенців (фольксдойч) Гібнера. Він був однорукий. Німці відразу ж відремонтували залізницю. По ній перевозили зброю, боєприпаси, військові частини. Для охорони залізниці, зокрема мостів, були виділені спеціальні військові підрозділи.

   Крім того, на території селища була розташована німецька господарча частина, стайні (сучасна територія КМТЗ-1174). Для того, щоб використати місцеві лісоматеріали, окупаційна влада вирішила відбудувати завод «Воєнвед». Сюди завезли пилорами для обробки лісоматеріалів. На відбудову заводу зганялося місцеве населення. Директором підприємства був призначений один з місцевих жителів – німець В.Шульц.

    Однак розпочати випуск продукції фашисти не встигли. Крім того було побудовано вузькоколійку від «Укрдрева» до лісу, звідки почали вивозити до станції лісоматеріали. На станції працювали два паротяги. Була відремонтована смолокурня,  на якій випалювали дьоготь. Дуже часто фашисти проводили облави з метою захоплення місцевого населення на роботи до Німеччини. Однак ховалися в лісі.

     У роки окупації в лісах в районі селищ Коцюбинське, Буча та Ірпінь вели героїчну боротьбу партизанські групи.

   Населення селища активно підтримувало партизанів ті підпільників. Центром партизанських дій був хутір Любка, що знаходився в лісі між Коцюбинським та Романівкою. Однак підпільні групи діяли розрізнено, не були об’єднані, і це знижувало ефективність їх дій. Були навіть бійці-одинаки, які намагалися нанести якомога більшої шкоди загарбникам.

  Так, комсомолець-підпільник Олександр Власенко в районі сучасної меблевої фабрики розібрав рейки залізниці. Але охорона розташованого неподалік мосту помітила це. Почалася велика облава. Героя-підпільника сховала місцева жителька Шкуратівська на горищі власного будинку по вул.Артема, але німці знайшли Власенка. Його та господарку будинку розстріляли. У жінки залишилися двоє маленьких дівчаток, яких сховала Вікторія Миколаївна Павлова. Потім вони два тижні жили в сім’ї Якова Михайловича Червоного (вул.Артема,3).

   У 1943 році була організована група партизанів і підпільників у складі 36 чоловік. Командиром групи був Іван Іванович Тичинін. Місцем збору партизан став хутір Любка, в лісі поблизу селища Коцюбинське. Політруком загону був житель хутора С.Я.Хижняк. Вони нападали на німців, чинили диверсійні акти, перешкоджали вивозу людей до Німеччини, поширювали повідомлення Радянського інформ-бюро про стан на радянсько-німецькому фронті, мали зв’язки з Київською групою «Арсеналець».

    Розлючені німці 7 жовтня 1943 року напали на хутір Любка, спалили 9 хат, розстріляли 8 жителів.

   Серед них: Іван Дмитрович Дерзький, Вольдемар Миронович Рог, Антон Степанович Старовойт – партизан, Сергій Якимович Хижняк – партизан, політрук загону, Яким Олексійович Хижняк, Катерина Карпівна Хижняк, Андрій Степанович Юр’єв, Дарія Якимівна Юр’єва.

    Живий свідок цієї звірячої розправи – малолітня Катерина Ліфанова, дочка розстріляного Якима Олексійовича Хижняка розповідала: «12 до зубів озброєних фашистів 5 жовтня 1943 року вночі зненацька оточили хутір, захопили всю нашу сім’ю, інших жителів спіймали в лісі, біля ставка, дуже жорстоко били, від чого деякі божеволіли. Після цього всіх закрили в підвалі, а потім розстріляли. Я і мати втекли з підвалу через ліс, через річку Ірпінь. Ми дісталися в Бучу до родичів і так врятувалися від розправи».

  В інших партизанських загонах брали участь: Олександр Власенко, М.І.Долинська, Є.Т.Дученко, К.А.Дамберг, М.П.Іскоростенська, І.Ф.Єрмаченко, І.С.Кащук, М.І.Лисенко, В.Г.Марцішевський, Я.С.Мироненко, М.В.Піскунов, В.О.Рогов, Ф.І.Саєнко, А.С.Старовойт, І.Ю.Харченко, С.Я.Хижняк, П.К.Черняховський, О.Цвірко, Г.М.Філімоненко, В.Ф.Фомін, Х.Ш.Шакіров.

 

(за матеріалами

 «Книги пам’яті», видання друге,

 смт Коцюбинське, Київська область, 2000р.)

 

 

Категорія: Будинок культури Коцюбинської селищної ради | Переглядів: 4038
Головна » 2013 » Жовтень » 26 » Героїчні сторінки селища Коцюбинське
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Селищна рада
08298, Україна,
Київська область,
смт. Коцюбинське,
вул. Доківська, 2
тел./факс: (045) 97-72-247
kocubynske@gmail.com

Женский футзальный клуб «Беличанка» (Коцюбинское)

Аптека Салвия ФАРМ Киев - медикаменты, косметика и низкие цены на них


Хостинг від uCoz